Не забуті ті хто на Майдані голову зложили,полягли,
Плачуть серцем і душею вся Вкраїна і їх ненькі- матері.
Батько хоч і мужній проронив не раз гірку сльозу,
Боже ну пошли нам,молю тебе доленьку ясну.
Щоб всі жертви воїнів-героїв були недаремні,
Щоб розвіялися нарешті над землею сили темні.
Кров щоб більше ніхто й ніколи не проливав,
У батьків і дружин рідних,близьких не забирав.
І Вкраїна щоб наша знову піднялася й розцвіла.
Лиш любов"ю,повною безкрайого тепла й добра.
О Всесильний Господи прошу, благаю не мовчи,
Коли діти твої падають бездиханні,ти їх підійми.
Ангели хай візьмуть їх та віднесуть на небеса.
І спочинуть від болі тіло їхнє і утомлена душа.

Майдан… з Героями іде прощання…
Тисячі людей зібралися в цю мить.
Для когось на землі вона передостання,
А хтось в землі сирій вже мирно спить…

Вже не побачить батько, не зустріне мати…
Живого сина в світі більше вже нема…
Прийшли у путь останню проводжати
Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

Ридають всі… не стримати гірку сльозу…
Покотились сльозі по щоках і обороні…
Сотники, що полягни,- не встануть з сну,
Не посивіють у майбутньому вже скроні…

Не побачить дівчина ще юна і кохана
Героя свого на яву, а тільки в сні…
А когось вже не побачать діти й мама…
Когось дружина не побачить… ні…

Не збудуться мрії заповітні та бажання…
Хтось одружитися хотів, а хтось дітей,
Розбили вщент усі надії й сподівання,
Кулі, що були вийняті з голів й грудей