пʼятниця, 29 березня 2019 р.

     У кожному класі є учні, які користуються популярністю та мають неабиякий авторитет серед однокласників. Вони дуже активні та можуть впливати на поведінку усього колективу. Хто ж вони? Хто ті, що можуть надихнути клас на цікавий позакласний захід або на погану поведінку? Їх називають лідерами. А хто ж вони такі та як із ними порозумітися? Давайте розбиратися.

Ознаки дитини-лідера

1. Упевненість у собі, висока самооцінка, привабливість для інших.
Із таким учнем усі хочуть дружити. Він не просто поводиться впевнено та вірить у власні сили, а наче заряджає своєю енергією оточуючих. Дитина-лідер завжди знаходиться у центрі уваги та має яскраву індивідуальність. Зазвичай більшість школярів намагаються наслідувати такого учня.
2. Здатність себе презентувати, вміння обирати ефективну модель поведінки.
Дитина-лідер вміє себе презентувати, тобто вміє справити таке враження на оточуючих, яке їй потрібно, адже має певний набір моделей поведінки для досягнення мети. При цьому обирає спосіб поведінки, найефективніший саме у цій конкретній ситуації.
3. Уміння повести за собою.
Ще однією ознакою лідера є вміння об’єднати клас (і не тільки) та повести за собою. Лідери вміють переконувати та наводити аргументи. Не дивно, що решті дітей хочеться бути серед тих, з ким такий учень товаришує, тому вони підтримують кожну його ініціативу.
4. Уміння ефективно комунікувати.
Дитину з лідерськими якостями вирізняє вміння знаходити спільну мову з однолітками. Вона не обов'язково може порозумітися з вчителем, але вміє знайти підхід до того, хто її цікавить. Зазвичай лідеру властивий високий рівень емпатії та емоціного інтелекту, що дозволяє йти до мети, якою б вона не була: перемога у брейн-рингу чи погіршення дисципліни під час уроку.
5. Чітке усвідомлення своєї мети та цілеспрямованість.
Дитина з лідерськими рисами характеру добре знає, чого хоче, та має сміливість йти до мети. Будь то перемога у брейн-рингу чи погіршення дисципліни під час уроку.

Позитивний та негативний лідерський вплив

Ні для кого не є секретом, що вплив лідера у класі, особливо у середній та старшій школі, не завжди позитивний. Погодьтеся, добре, коли учень надихає однокласників вивчати іноземну мову чи займатися спортом, але буває так, що він підбурює школярів до різноманітних порушень дисципліни.
Що ж об’єднує учнів-лідерів? Звісно, прагнення до визнання та самореалізації. Так, дитина може порушувати дисципліну та підбурювати інших зривати уроки і спізнюватися. Але, як це не дивно, вона керується такими самими мотивами, як і той учень чи учениця, хто заохочує власним прикладом до занять спортом. Дитина-лідер – яскрава особистість, тож і спосіб самовираження має яскравий.
Щоб допомогти учню, який справляє негативний вплив на увесь клас, потрібно пам’ятати, що для самореалізації можна обрати не тільки шлях бунту. До речі, якщо у класі є проблеми з дисципліною, придивіться, можливо, лідер класу виражає протест, а інші учні просто його підтримують. Повертаючись до самореалізації та лідерства, поцікавтеся, чого насправді від життя хоче буремний лідер. Запропонуйте альтернативу його впливу на найближче оточення.Можливо,  учень робить усе, щоб відчути свою авторитетність та непересічність.

Типи лідерства

У психології є чимало типологій лідерів та лідерства. Але їх можна об’єднати за трьома напрямами. Давайте розглянемо, які ж існують типи лідерів та лідерства.
1. Ділове лідерство. Розглядаючи цей тип лідерства серед школярства, зауважимо, що воно виявляється на рівні спільних цілей та досягнень. Лідером у такій взаємодії може стати учень, який має найкращі організаторські здібності, дисциплінованість та компетентність у важливих питаннях.
2. Емоційне лідерство. Ґрунтується симпатіях учнів та визначається характером їхнього міжособистісного спілкування. Лідером стає той, хто має ораторські здібності, вміє об’єднати та надихнути ідеєю однокласників. Зазвичай лідерами такого типу стають найпопулярніші учні та учениці у класі чи школі.
3. Ситуативне лідерство. Воно може виявлятися і при діловому, і при емоційному типах лідерства. Ситуативний лідер може повести за собою клас лише у певній ситуації чи за певних обставин. Наприклад, коли більшість однокласників розгубилися та не знають, як вчитинити.

Як спрямувати лідера в позитивне русло та допомогти йому стати ефективним

З’ясуйте, що мотивує лідера і формує ставлення до нього усього колективу.  Щоб розуміти, як допомогти дитині, потрібно оцінити ситуацію. Для цього однієї бесіди недостатньо. Потрібно спостерігати деякий час ситуацію у динаміці: які моделі поведінки і в яких випадках дитина застосовує та як на це реагують інші учні. Важливо визначити, що є найдієвішим засобом впливу на колектив, хто та чому підтримує ініціативи лідера. Усунути негатив, якщо він є. Запросити до бесіди шкільного психолога та поспілкуватися з батьками.
Налагодьте доброзичливі стосунки з учнем-лідером. Зважаючи на те, що він любить та вміє організовувати колективну діяльність, дайте йому доручення об'єднати клас для спільної справи. Важливо, щоб учень бачив у вас друга. Тоді й увесь клас ставитиметься до вас як до однодумця. Дайте активному учню поле для вираження його організаторських здібностей та реалізації цілеспрямованості. А допоможе вам повага до дитини та дипломатичність у спілкуванні з нею.
Приділяти увагу всім лідерам у класі. Може так статися, що у класі не один лідер, а декілька. Вони можуть конкурувати чи навіть конфліктувати. Щоб уникнути загострення ситуації, потрібно приділяти увагу кожному учню-лідеру. Для того, щоб їх згуртувати, дайте відповідальні завдання, враховуючи персональні здібності кожного з них. Задійте всіх лідерів класу в проектній діяльності, де кожен лідер очолить групу та відповідатиме за певний етап виконання роботи. Поясніть активним учням, що лідерство – це, у першу чергу, відповідальність.
Місія вчителя – не тільки формувати в дітей знання із свого предмета, а й навчити їх взаємодіяти з навколишнім світом. Допоможіть дітям із лідерськими здібностями навчитися їх ефективно застосовувати. Ті, хто сьогодні навчаються в школі, завтра стануть дорослими. А допомогти їм стати успішними потрібно вже сьогодні.

вівторок, 5 лютого 2019 р.

5 лютого в світі відзначають День безпечного інтернету. Орагнізаторами Дня безпечного інтернету вистуають мережі Insafe та INHOPE за підтримки Європейської комісії для просування безпеки та позитивного використання різноманітних цифрових технологій, особливо дітьми та молоддю. 
 Зараз в Україні майже 22 млн користувачів інтернету, питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. У цьому контексті турбота про дітей набуває більших масштабів. Якщо раніше треба було говорити з дітьми про їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів під час перебування в інтернеті.

Від чого варто захищати дитину

Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави). Неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. Особливо вразливі у цьому контексті діти. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто. Інколи школярі не можуть правильно зреагувати на матеріали з мережі з різних причин. Робота у цьому напрямку для вчителів та батьків дуже важлива. Безконтрольний доступ до інтернету може мати негативні наслідки для дитини.

Типи загроз

1. Стосуються особистої безпеки:
  • Ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту.
  • Загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації.
  • Формування залежності (ігрової, комп’ютерної, інтернет).
  • Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери).
  • Залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших).
2. Стосуються безпеки інших.
  • Матеріали, існування та використання яких може стати причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення вибухівки).
  • Свідоме та несвідоме введення в оману інших.
  • Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
  • Кібербулінг — свідоме цькування та приниження, передусім однолітків.
3. Стосуються загрози витоку персональної інформації:
  • Розголошення персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти, секретні дані кредитних карток, номери телефонів).
  • Загроза зараження ПК вірусами різної категорії.
  • Небезпека завантаження програм зі шкідливими функціями.
Це найбільш поширені типи загроз, з якими може зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну інформацію. Від деяких з них можна захиститися технічними засобами, але більшість вимагають комплексного підходу. Наприклад, у розібратися у цьому допоможе безкоштовний онлайн-курс від порталу Prometheus — «Основи інформаційної безпеки». Курс містить інформацію, яка буде передовсім цікава тим, хто захоплюється IT (історія появи вірусів). Але є й уроки, де розкриваються принципи захисту під час спілкування в соцмережах, при купівлі чогось в інтернеті тощо.

Пам’ятка

Основні правила безпечної роботи в інтернеті, про які варто сказати дітям
  1. Не давайте нікому своїх паролів.
  2. Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.
  3. Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
  4. Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).
  5. Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.
  6. Не діліться своїми фото з незнайомцями.
  7. Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).
  8. Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
  9. Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.
  10. Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.
  11. Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).
  12. Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.
Цю інформацію можна використати у якості роздаткового матеріалу у процесі проведення виховної години.

На чому варто робити акценти

Основна порада для школярів будь-якого віку складається з трьох ключових аспектів:
Пам'ятайте: Коли ви розмістили інформацію в інтернеті, ви втрачаєте над нею контроль. Видалення матеріалу та його копій практично неможливе.
Перевіряйте: Ви маєте достеменно знати, кому надаєте інформацію, а також, як і з якою метою вона буде використана.
Думайте: Чи варто розміщувати інформацію, якщо ви не знаєте, як її використають і чи це не зашкодить вам чи близьким?
Скоріше за все у вашому дитинстві не було інтернету, тому вам досить складно поставити себе на місце сучасної дитини. Зріла людина може контролювати мережу по мірі своїх знань, а от для дитини це може здатися дещо складним через об’єктивні причини.
Саме тому старшим потрібно окреслити для себе проблемні моменти в мережі, а потім навчити дитину бути розсудливою, відповідальною за свої дії не лише в реальності, а й в віртуальному світі. Більшість проблем можна уникнути, якщо своєчасно пояснити, що інтернет безпечний для тих, хто з розумом підходить до користування ним.

четвер, 15 листопада 2018 р.


«Любов – це найвеличніше почуття, яке творить чудеса, яке творить нових людей і створює найбільші людські цінності».


Антон Семенович Макаренко – видатний педагог і письменник. Свідченням міжнародного визнання А. С. Макаренка стало відоме рішення ЮНЕСКО (1988), яке стосується всього чотирьох педагогів, що визначили спосіб педагогічного мислення в ХХ столітті. Це – Джон ДьюїГеорг КершенштейнерМарія Монтессорі та Антон Макаренко.
Висловлювання великих педагогів  в різний час не втрачають свою актуальність і сьогодні. Приміром, думки Антона Семеновича Макаренка про сімейне виховання викликають бажання задуматися про своє ставлення до дітей і до себе,  як вихователя. Запропонуйте батькам ознайомитись з висловами і порадами видатного педагога і подискутувати.

  1. Ваша власна поведінка – найголовніше у вихованні.
Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, або повчаєте її, або наказуєте йому. Ви виховуєте його в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома.
Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або засмучуєтеся, як ви поводитеся з друзями або ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету – все це має для дитини велике значення. Найменші зміни в тоні дитина бачить або відчуває, всі повороти вашої думки доходять до неї невидимими шляхами, ви їх не помічаєте.
Якщо вдома ви грубі, або хвалькуваті, або пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не потрібно думати про виховання: ви вже виховуєте ваших дітей і виховуєте погано, і ніякі найкращі поради та методи вам не допоможуть.
  1. Виховання дітей вимагає найсерйознішого тону, найпростішого і щирого.
У цих трьох якостях повинна полягати гранична правда вашого життя. І серйозність зовсім не означає, що ви повинні бути завжди надуті, бундючні. Будьте просто щирі, нехай ваш настрій відповідає моменту і сутності відбувається у вашій родині.
  1. Кожен батько і мати повинні добре уявляти, що вони хочуть виховати у своїй дитині.
Треба мати чітке уявлення власних батьківських бажань. Подумайте добре над цим питанням, і ви відразу побачите і багато зроблених вами помилок, і багато правильних шляхів попереду.
  1. Ви повинні добре знати, що робить, де знаходиться і ким оточена ваша дитина.
Але ви повинні надати їй необхідну свободу, щоб вона знаходилась не тільки під вашим особистим впливом, а під багатьма різноманітними впливами життя. Ви повинні виробити в дитини уміння розбиратися з чужими людьми  і шкідливими   обставинами, боротися з ними, дізнаватися про них  своєчасно. У парниковому вихованні, в ізольованому висиджуванні можна цього виробити.
  1. Виховна робота є насамперед робота організатора.
У цій справі немає дрібниць.  Хороша організація в тому і полягає, що вона не випускає з уваги найдрібніших подробиць і випадків. Дрібниці діють регулярно, щодня, щогодини, з них і складається життя.
Для виховання потрібно не великий час, а розумне використання малого часу.
  1. Не нав’язуйте свою допомогу, але завжди будьте готові допомогти.
Батьківська допомога не повинна бути нав’язлива, набридлива  така, що втомлює. У деяких випадках абсолютно необхідно надати дитині самій вибратися зі скрути, потрібно, щоб вона звикала долати перешкоди і вирішувати більш складні питання.
Але потрібно завжди бачити, як дитина робить яку-небудь роботу, не можна допускати, щоб вона заплуталась і прийшла у відчай. Іноді навіть потрібно, щоб дитина бачила вашу настороженість, увагу і довіру до його можливостей.
  1. Не платіть і не карайте за результати праці.
Я рішуче не рекомендую застосовувати в галузі праці які-небудь заохочення чи покарання. Трудове завдання і її рішення повинні самі по собі доставляти дитині таке задоволення, щоб вона відчувала радість. Визнання  роботи дитини добре зробленою має бути найкращою нагородою за її працю. Такою ж нагородою буде для дитини ваше схвалення її винахідливості та старань.
Але навіть  таким словесним схваленням ніколи не потрібно зловживати, особливо не слід хвалити дитину за зроблену роботу в присутності ваших знайомих і друзів. Тим більше не потрібно її карати за погану або незроблену роботу . Найважливіше в цьому випадку – домогтися того, щоб вона була все-таки виконана.
  1. Навчити дитину любити неможливо без виховання людської гідності.
Навчити любити, навчити пізнавати любов, навчити бути щасливим – це означає навчити поважати самого себе, навчити людської гідності.
  1. Ніколи не приносите себе в жертву дитині.
Зазвичай кажуть: «Ми, мати і батько, все віддаємо дитині, жертвуємо йому всім, у тому числі і власним щастям». Це найжахливіший подарунок, який можуть зробити батьки дитині.
Це такий жахливий подарунок, що можна рекомендувати: якщо ви хочете отруїти вашої дитини, дайте їй випити у великій дозі вашого власного щастя, і вона отруїться.
  1. Навчити людину бути щасливою не можна, але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна.


понеділок, 17 вересня 2018 р.


Нормативно-правове та навчально-методичне 

забезпеченнявиховної роботи в навчальних закладах


Відповідно до листа ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» від 25.07.2016 № 2.1/10-1828 «Про методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році» завдання сучасної системи виховання, які випливають із суспільних потреб сьогодення, полягають у:
− реальному переході до педагогічної творчості та індивідуального впливу,
− переорієнтації учнівських і педагогічних колективів на гуманізацію виховання,
− створенні умов для цілеспрямованого систематичного розвитку людини як суб'єкта діяльності, особистості, індивідуальності.

Організація виховної роботи в навчальних закладах здійснюється відповідно до таких нормативно-правових документів:

Міжнародно-правові акти
1. Декларація прав людини
2. Конвенція ООН про права дитини
3. Конвенція ООН про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці

Закони України
1. «Про освіту»
2. «Про загальну середню освіту»
3. «Про дошкільну освіту»
4. «Про позашкільну освіту»
5. «Про молодіжні та дитячі громадські організації»
6. «Про охорону дитинства»
7. «Про захист суспільної моралі»
8. «Про протидію торгівлі людьми»
9. «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»

Укази Президента України
1. «Про відзначення у 2016 році Дня пам'яті та примирення і 71-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» від 08.04.2016 №130.
2. «Про Національну стратегію з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація» від 09.02.2016 року № 42/2016.
3. «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 – 2020 роки» від 13.10.2015 №580.
4. «Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини» від 25.08.2015 №501.
5. «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру» від 12.08.2015 № 471/2015.
6. «Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді» від 12.06.2015 № 334.
7. «Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни» від 24.03.2015 № 169.
8. «Про Стратегію сталого розвитку «Україна-2020» від 12.01.2015 № 5/2015.
9. «Про День Гідності та Свободи» від 13.11.2014 № 872.
10.«Про День Соборності України» від 13.11.2014 № 871.
11.«Про День захисника України» від 14.10.2014 № 806.
12.«Про Стратегію розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року» від 27.09. 2013 № 532/2013.
13.«Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» від 5.06.2013 №3 44/2013.

Розпорядження, Постанови Верховної Ради України,
Кабінету Міністрів України
1. Постанова від 13.04.2016 №971-19 «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2016 році».
2. Постанова від 12.05.2015 р. № 373-VIII «Про вшанування героїв АТО та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей та молоді».
3. Постанова від 26.03.2013 № 717 «Про затвердження Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року».
4. Розпорядження «Про затвердження плану заходів щодо національно-патріотичного виховання молоді на 2016 рік» від 25.12.2015 № 1400-р.
5. Розпорядження від 22.08.2012 «Про затвердження плану заходів щодо інтеграції біженців та осіб, які потребують додаткового захисту» .
6. Розпорядження від 27.08.2010 року №1718-р «Деякі питання військово-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів».

Загальнодержавні програми
1. Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року (затверджено 24.02.2016 р. № 113-р).
2. Загальнодержавна програма «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року»
3. Державна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року

неділя, 3 червня 2018 р.

РОЛЬ ПЕДАГОГА-ОРГАНІЗАТОРА
У СТВОРЕННІ СПРИЯТЛИВИХ УМОВ ДЛЯ САМОРОЗВИТКУ ТА САМОРЕАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ 
Народна мудрість говорить:

„Якщо ви мислите на рік уперед – сійте зерна,
Якщо ви мислите на десять років уперед – садіть дерева,
Якщо ви мислите на сто років уперед – виховуйте Людину”.

Сучасний педагог-організатор основну увагу в своїй діяльності має приділяти особистості учня, допомагати і підтримувати учня у його саморозвитку, самовихованні, поєднувати уміння учителя-предметника, соціального педагога, практичного психолога, наставника, старшого товариша, здатного увійти в референтне середовище школяра. Важлива також варіативність у діяльності педагога-організатора в залежності від вікової групи учнів (підлітки чи юнацтво), типу школи.
У своїй роботі педагог-організатор керується державними документами про школу, освіту, виховання, Положенням про посадові обозки педагога-органзітора, Статутом школи, інструкціями та наказами вищестоячих органів та директора.

Функції (або призначення) педагога-організатора:
·        виховна (формування всебічно розвиненої особистості вихованця);
·        розвивальна (сприяння саморозвитку особистості кожного учня);
·        освітня (створення умов для формування компетенцій школяра);
·        організаторська (організація і здійснення позакласної та позашкільної роботи з учнями);
·          діагностична (визначення рівня вихованості окремих учнів і колективу класу);
·        соціальна (виявлення впливу різних соціальних чинників на формування учнів, нейтралізація небажаних впливів);
·        стимулююча (стимулювання ініціативи та самодіяль­ності учнів, учнівського самоврядування);
·        координаційна (узгодження спільних зусиль і вимог адміністрації, вчителів-предметників, батьків, громад­ськості, позашкільних закладів);
·        методична (надання допомоги активу учнів, батькам, представникам громадських організацій).
До діяльності педагога-організатора ставляться певні вимоги. Професіограма педагога-організатора містить такі характеристики, як професійно-педагогічну спрямованість, національну свідомість, громадянську активність, вимогливість до себе і до учнів, гуманізм, високу відповідальність, комунікабельність, тактовність та ін.
 Педагог-організатор має володіти глибокими психолого-педагогічними знаннями та уміннями (рефлективно-аналітичними, комунікативними, організаторськими, прогностичними, конструктивними, креативними тощо).
 У своїй діяльності педагог-організатор весь час працює  над створенням сприятливих умов для розвитку  творчого потенціалу кожного учня та його самореалізації у навчально-виховному процесі школи, реалізації культурнонаціонального, духовного і фізичного стану учнів, що є основою патріотичного, морально-естетичного та національного виховання учнів, а також складовою змістовного дозвілля.
Найкраще середовище для  саморозвитку та саморелізації учнів це шкільна дитячо-юнацька організація. Дитяча організація – прекрасне місце для задоволення природних потреб дитини в діяльності і спілкуванні. Але саме така дитяча організація, де дорослому відведена роль помічника, а не організація дітей, у якій дорослий вірішує, що для дитини добре, а  що ні. Дитина внутрішньо мудра й реалістична, якщо їй дати спокій, залишити без усяких навіювань з боку дорослих, створити певні сприятливі умови, допомогти, вона сама розвинеться настільки, наскільки вона здатна розвинутись. За цим принципом і слід будувати роботу дитячо-юнацьких організацій.
Плануючи роботу в шкільній дитячо-юнаціькій організації, педагог-організатор повинен задавати собі певні питання, і знати на них чітку відповідь:
·        Що ж усіх дітей може об‘єднати? (прагнення зробити шкільне життя змістовним, цікавим, радісним, бажання діяти разом);
·        Що ж для них найдорожче? (свобода думки, дій, особистість);
·        Про кого можуть турбуватися? (про тих, хто меньший і слабший, один про одного і про тих, хто потребує допомоги)?
·        З ким вони будуть співпрацювати? (з тими, кому небайдужі і зрозумілі їхні інтереси, справи; хто готовий допомагати їм);
·        Що їх може зацікавити? (гра, сюрприз, таємниця, вигадка, фантазія, те, що вони вирішують і роблять  самі);
·        Що вони хочуть самі вирішувати? (з ким співпрацювати, які справи  робити, які свята проводити);
·        Якщо ти будеш з ними? (то знайдеш друзів серед своїх вихованців, допоможеш їм проявити себе в різних цікавих справах, саморозвинутись та самореалізуватися);
Важливо зазначити, що рішення про створення дитячо-юнацької організації повинно приматися саме учнями, а не дорослими, що безумовно відіграє важливу роль в успішності її діяльності. Педагог-організатор повинен створити такі умови, щоб діти прийняли правильне рішення, налаштувати їх на співпрацю.
Планування роботи організації неможливе без попереднього вивчення інтересів, уподобань учнів. Тому на початку навчального року членами ради повинно проводитись опитування учнів про організаторські здібності й активність учнів, про заходи й конкурси, у яких вони залюбки взяли б участь. Після таких опитувань з‘ясовується, які заходи переважно цікавлять дітей. На цьому і повинно базуватися планування роботи дитячої організації.
Діяльність дітей – творча. Творчість передбачає створення нового, оригінального. Важливо, щоб дитина відкрила сама, а не взяла готове – тільки так розвиваються творчі здібності. Побільше самостійності! (звичайно під непомітним контролем з боку дорослих). Доручайте дітям самостійну організацію та оформлення виставок творчих робіт, конкурсів, вечорів-відпочинку, свят та ін. заходів. Пильний контроль змушує дітей «кривити душею», викликає недовіру, збентеження, зводить нанівець спроби самостійних дій.
Роль педагога-організатора  полягає в мудрому керівництві:  у допомозі, пораді, співпраці. Це, звичайно, важливі завдання і одним із засобів і методів розв‘язання цих завдань є учнівське самоврядування, яке, забезпечуючи участь усіх школярів в управлінні справами колективу свого класу та школи, стає моделлю елементів дорослого життя, формою усвідомлення подальшої активної життєвої позиції.

понеділок, 26 грудня 2016 р.

Поради батькам у вихованні дітей

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

Змінюйте оточення, а не дитину

Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно

Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги

Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням

В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику

На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.